Олівер Беркмен - Чотири тисячі тижнів. Тайм-менеджмент для смертних

Людське життя сміхотворно коротке. Все, що ми маємо — це в середньому 4 тисячі тижнів, або ж 80 років. Усвідомивши це, вам точно перехочеться витрачати свій час на скроління соцмереж. В погоні за продуктивністю та намаганням все встигати, ми часто втрачаємо зв’язок із самими собою, забуваємо, що для нас справді важливо. Пріоритетність розмивається, а бажання завжди досягати максимальних результатів робить нас надміру тривожними, викликає стрес і роздратування. Як зрозуміти, що для нас є справді важливим, а що не варте і крихти нашого часу? Як наповнити своє життя сенсом та зосередитись на справді важливих для нас речах? Так, чотири тисячі тижнів — це справді мало. Але цього точно достатньо, щоб прожити усвідомлене та наповнене життя.

Чим хороша книжка 4000 тижнів

• Автор поєднує підходи стародавніх та сучасних філософів, психологів та духовних вчителів, щоб вибудувати свою теорію про управління часом. Саме тому знання, які він виклав у цій книжці, не старіють і не втрачають свою актуальність і до сьогодні, бо базуються на вічних цінностях.
• Дає зрозуміти, що наші цілі часто формуються під впливом нав’язаних нам ідеалів. Беркмен доводить, що кожен має сам вирішити, що для нього є найважливішим і витрачати свій час саме на це.
• Ненав’язливо, доступно та з гумором автор висловлює прості, але вічні істини людського буття;
• На прикладах та історіях з античності автор розповідає, як відкидати неважливе та займатися тим, що є найбільш цінним саме для вас.

Про Олівера Беркмена

Олівер Беркмен — британський журналіст і письменник, у 2015 році отримав нагороду за найкращу наукову історію року (Science Story of the Year) про людську свідомість. Колумніст у The Guardian, автор двох бестселерів.

Цитати з книги

Про вміння зосереджуватися на найважливішому:

Прокрастинація у тій чи іншій формі неминуча: у певний момент ми відкладатимемо мало не всі справи, і наприкінці життя виявиться, що ми не зробили нічого з того, що теоретично могли б зробити. Суть у тому, щоб не позбутися прокрастинації, а навчитися з розумом обирати, що відкладати на потім, аби зосередитися на найважливішому. Хороша система тайм-менеджменту має допомагати нехтувати непотрібними речами. Це є мірилом її ефективності.

Про планування:

Однак планування — це головний інструмент, що дозволяє створити наповнене сенсом життя та виконувати зобов’язання перед іншими. Справжня проблема не у плануванні. Вона в тому, що ми вважаємо плани не тим, чим вони є. Ми забуваємо, чи не бажаємо визнавати, що «план — це лише думка», як казав американський вчитель медитації Джозеф Голдштейн. Ми сприймаємо його як аркан, який сьогодення накинуло на майбутнє, щоб його приструнити. Але по своїй суті він є лише висловленням наявного наміру, вираженням ваших думок про те, як би вам хотілося скористатися своїм скромним впливом на майбутнє. Звісно, майбутнє не зобов’язане коритися.

Про насолоду відпочинком:

Правда в тому, що єдиним способом не згаяти вільний час є «змарнувати» дозвілля на насолоду відпочинком, повністю віддатися йому, а не потай гнатися за майбутніми здобутками. Щоб прожити своє єдине життя на повну, нам слід відмовитися використовувати кожну вільну годину на особистий розвиток. З огляду на це, ледачість не просто треба пробачати, вона є життєво необхідною. Симона де Бовуар писала: «Якщо втіха літньої людини, що потягує вино, нічого не важить, то виробництво й багатство —це просто порожні міфи; вони мають сенс, лише якщо здатні принести особисту, живу радість».